ВИХОВНИЙ ЗАХІД  З ХІМІЇ

Я без природи пропаду …

  Учитель. Сьогодні ми з вами зібралися для того, щоб вирішити спільну для нас із вами і для всього людства проблему. Це проблема збереження довкілля, або екологічна проблема. Саме ця проблема вимагає для свого вирішення негайного втручання всього людства.

  Планета людей у небезпеці! Слід попередити жахливу катастрофу. Ми звикли вважати , що природа всесильна, забуваємо про те, що вона вразлива і ніжна. Природа, в якій вам, молодим, доведеться жити, забруднюється, піддається руйнуванню, знищується.

  Пісня « Ой я молода, на базар ходила»

  На сцену виходить актор, що виконує роль Продавця повітря. На грудях у нього лоток із складеними парасольками , коробками з написом «Чисте повітря» та пляшками з яскравою етикеткою «Жива вода».

  Продавець повітря. Чисте гірське повітря! Купуйте живу воду. Остання жива вода на землі! Парасольки від кислотних дощів – для всіх і кожного! Тільки у нас! Натуральна жива вода…

  На сцену вибігають актори агітбригади.

  Продавець повітря (радіє покупцям). Купуйте парасольки від кислотних дощів, живу воду! Останню живу воду на Землі!

  Актори здивовані.

  1 – й актор. Парасольки від кислотного дощу?

  2 – й актор. Жива вода!

  3 – й актор. Чисте повітря?

  Продавець повітря. Саме так! Останні екземпляри. Тільки в нас! Поспішайте! Купуйте носові хустинки від смогу!

  4 – й актор. Навіщо!

  5- й актор. Кому потрібна жива вода?

  Актори сміються.

  6 – й актор. Усе це бабусині казки!

  Продавець повітря (із сумом). Бабусині казки… Ні, молоді люди, це вже не казки, це сумна статистика. Ще трохи – і на Землі не залишиться ні краплини справжньої  чистої води, котру я називаю живою. А за один вдих скоро доведеться платити таку ціну!..

  1 – й актор. Яку ж?

  Продавець повітря. Навіть страшно вимовити… Ціною всьому може стати людське життя! Наше й наших дітей…

  2 – й актор. Та він знущається з нас! Яка нісенітниця! Носові хустинки від смогу, парасольки від кислотних дощів…

  Продавець повітря. Так – так… Чудові парасольки від кислотних дощів…

  3 – й актор. Та він же божевільний!

  4 – й актор. Повітря о – о – он скільки!

  5- й актор. А води? Пий – не хочу! І все безкоштовно.

  6 – й актор. Та він звичайний шахрай!

  1 – й актор. Ходімо, немає про що з ним розмовляти!

  2 – й актор. На наш вік усього вистачить!

  Продавець повітря.  А після вас?

  3 – й актор. Що буде після нас – нікому не – ві – до – мо…

  4 – й актор. Після – нас хоч потоп!

  Актори сміються.

  Продавець повітря (схвильовано).  Люди! Невже вам не страшно?

  Гуркоче грім. Чути шум дощу…

  Продавець повітря. Ось … Я ж казав кислотний дощ!

  5- й актор. Накаркав!

  6 – й актор. Не може бути!

  Продавець повітря. Швидко беріть парасольки! Це страшний дощ! Від нього шкіра стає сірою, життя згасає…

  1 – й актор. Ущипніть мене, я, мабуть сплю.

  Продавець повітря. Ні – ні це останнє попередження! Скоріше беріть парасольки!..

  Шум дощу стає сильнішим. Актори розбирають парасольки, ховаються під ними від дощу.

  2 – й актор. Мені страшно…

  Продавець повітря. Страшно… Скоро  лише в кіно можна буде побачити світанки й присмерки, лише в музеях збережеться чисте повітря й жива вада, ранкова роса й грибний дощ… Та й хто буде ходити в такі музеї?

  3 – й актор. А сонце?

  4 – й актор. Невже зникнуть птахи?

  5- й актор. І ми ніколи не побачимо пролісків?

  6 – й актор. Не вдихнемо аромату конвалії?

  1 – й актор. Не зануримося у прохолодну річку?

  2 – й актор. Як же так? Це несправедливо! Невже я ніколи не подачу райдуги?

  Продавець повітря хитає головою.

  Усі. Ні! Ми не згодні! Нехай буду радуга!!!

  Актори повертають свої  різнокольорові парасольки до глядачів, утворюючи радугу.

  Звучить пісня «Охоронить землі»

 Виходять ведучі.

  1 – й ведучий. 130 років тому німецький учений Гекель  увів у мову слово «екологія». З того часу й чуємо: «екологічна небезпека», «екологічна катастрофа» тощо.

  2 – й ведучий. Поняття «екологія», на жаль, не стало синонімом мальовничого,  милуючого краєвиду: в ньому втілився страшний монстер, що розливається чорною маслянистою плямою нафти або, протинаючи до клітин людського організму, змінює до невпізнанності їх генетичний код..

  1 – й ведучий. Саме тому з’являються новонароджені без рук, ніг, інших частин тіла. А додайте до всього ще й негативні соціальні фактори: куріння, алкоголь, наркотики.

  2 – й ведучий. За часів Римської імперії люди при  зустрічі бажали одне одному радості, а не здоров’я.  Тепер навпаки. Тоді вважалося за норму бути здоровим.

  1 – й ведучий. Узявши  за життєве кредо слова «на наш вік вистачить», людство впевнено наближається до повного самовинищення. І не тільки десь на Заході, а й у нашій країні  та в нашій області, районі, селі.

  Виходять учні.

  1 – й учень. Чому шалені бузувіри природу нищать, мов кати?

  2 – й учень. Невже їх породили звірі?

  3 – й учень. Та й звір не люблять підлоти.

  4 – й учень. Де наші ріки де озера?

  5 – й учень. Де кришталева та вода?

  6 – й учень. Чому замулені джерела?

  1 – й учень. Чому спіткала нас біда?

  2 – й учень. Колись давно усім на диво

                       Цвіло прекрасне місто – сад,

                       Неначе дівчина  вродлива…

  3 – й учень. Тепер над містом – сивий чад!

  4 – й учень. Еней, що з пекла повернувся,

                       Якби у Київ завітав,

                     То з жаху, мабуть, відсахнувся б

  5 – й учень. То й знов у пекло почвалав.

  Сценка

  Казкар. Армія найстрашніших ворогів збирається в повній тиші, і ніхто не стежить за їх небезпечною силою. Їх усе більше, і чикати помилування від них даремно. Спочатку на їхню сторону перейде все , що ми маємо, а потім і сама земля. Буде належати тільки їм.

  У безлюдних містах збираються загарбники, порівняно з якими  Чингізхан і Наполеон – безпорадні діти. Ці  місця називаються звалищами, ім’я цих ворогів – сміття.

  Танцюють завойовники: Амброзія, Сміття, Кульок.

  Амброзія (кричить).  А- а – а – а .  Я купила цю кофту спеціально для цієї вечірки! А ти просто навмисно обляпав мене якоюсь гидотою! Ох, яка я розлючена!

  Сміття. Та я ж не думав, що хтось викинув пакета з кетчупом. Почекай, десь тут валявся «Тайд» -  подвійна сила.

  Амброзія.  Ах! Я знову в центрі уваги! Вечірка втрачена . Та не шкреби мене, Кульок! У моїй роботі важливо, щоб шкіра була гладенька.

  Сміття. А яка в тебе робота?

  Амброзія.  А пилок розсипати? А дихати людям не давати?  Він не продається в магазині, замовляйте тільки у нас, на смітниках! Ну ти як? Літо замовляли? Отримуйте безкоштовні подарунки!

  Кульок.  А до чого тут гладенька шкіра?

  Амброзія. А щоб такі, як ти не чіплялися! Ти ж не можеш як нормальне сміття себе вести. Викинуть тебе, то й лежи! Та ні! Він скрізь літає, за все чіпляється. Ну, а ви знаєте, куди діваються ваші викинуті кульки? Нікуди! Ось вони!

  Сміття. Кайф! Життя стає цікавішим!

  Амброзія. Ну чого ти так смердиш? Ну ніяк не можу звикнути. Добре, що в мене така штучка. Два натискання – і свіжість озонової дірки вам забезпечена.

  Кульок. Ти що, не почув! Відійди від дами, смердиш, як три в одному!

  Сміття. Та не лайтися ви! Ми стільки років разом! Ми – бригада. Учора ми сказали собі : «Можемо!», а сьогодні кажемо всім: « Треба! Треба завоювати Землю!».

  Співають пісню.

  Пора, пора, порадуємось на своїм віку

  Бур’ян, сміття, пакети – ми знову на виду.

  Пора, пора, порадуємось, що ми знову разам

  І долі ми шепнем «Мерсі – боку! Мерсі – боку!»

  Звучить пісні про Чорнобиль

  2 – й ведучий.  Наша планета вже не витримує екологічних потрясінь: засуху в Африці, виснаження озонового шару атмосфери, зменшення розмаїття фауни і флори, кислотні дощі над Європою, парниковий ефект, проблеми промислових відходів, Чорнобиль …

  1 – й ведучий. 26 квітня 1986 року українська земля здригнулася від вибуху на Чорнобильській АЕС. Відбувся викид значної кількості радіоактивних речовин. Унаслідок цього було відселено мешканців з тридцяти кілометрової зони навколо станції й установлено так звану зону відчуження. Подих Чорнобиля відчувається й сьогодні та проявлятиметься в багатьох наступних поколіннях.

  Пісня  «На Чорнобиль журавлі летіли»

  Вірші на фоні мінусовки

  1 – й учень.  (читає вірша М. Луківа)

                        Загинули ліси і землі занедбали,

                        Поставили АЕС в верхівці трьох річок,

                        Та хто ж ви є? Злочинці, канібали!

                        Ударив чорний дзвін, і досить балачок,

                        В яких лісах іще ви забарложені!

                        Що яничари ще занепастять?

                        І мертві, і живі, і ненароджені

                        Нікого вас до віку не простять!

  2 – й учень.  На Білорусь лелека лине,

                        Гортає крилами блакить:

                        Не знає він, чи долетить,

                        Чи над Чорнобилем загине…

                        І я не знаю, я дивлюся,

                        Як птах над обрієм зникає,

                        І серце з жалю завмирає

                       За  Україну й Білорусь.

  1 – й ведучий. Загрозлива екологічна ситуація склалася в Україні. Природоохоронними органами в 1990 році було визначено найбільш забруднені, неблагополучні в екологічному плані міста, серед яких Горлівка, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Кривий Ріг, Луганськ, Макіївка,  Маріуполь, Одеса та інші.

  Шум потічка

  2 – й ведучий. Не менш забрудненими є води України. Проби води в Чорному і Азовському морях показують серйозне бактеріологічне забруднення. Щороку після промислового використання у водойми України неочищеними скидаються 2,5 млрд кубометрів води. Забруднення вод на окремих ділянках Південного Бугу в 20 разів перевищує гранично допустимі норми, Сіверського Дінця – у 40 разів, Дніпра – у 80 разів,  а в наш Славутич щороку потрапляє майже половина всього бруду України.

  3 – й учень. (читає вірш О. Підсухи)

                       Дніпра нема, а є болотні твані

                       Та ще нестерпний сморід навкруги.

                       Твої, Тарасе, правнуки погані

                       Спаскудили дніпровські береги.

                       А все робилось ніби на добро,

                       А вийшло  - ні добра, ані окраси.

                       Нема,  писав ти, другого Дніпра,

                       Нема уже і першого, Тарасе!

  1 – й ведучий. Великої шкоди завдають браконьєри. Це вони винні, що весною журавлі не летять на знайомі місця. Це вони відібрали пісні птахів у Землі. Це вони зводять бульдозером шишкінський бір та осушують левітановський омут.

  Спів птахів «Щегол»

  2 – й ведучий.  Птахи, риби і звірі

                             Дивляться в душі людей.

                             Чому ж думки людські сірі

                            І холод біля грудей ?

                            Адже небо без птиці – не небо!

                            А море без риби  - не море.

                           Земля без тварин -  пустеля,

                           А разом – це людське горе.

  1 – й ведучий. Ліс – це наше багатство й гордість. Ліс – це легені планети. Ліс – це життя. Але ми користуємося зараз не нашими лісами , бо посаджені вони не нами. Промисловість використовує ліс зрілий, який садили декілька десятиріч тому. Саме стільки часу потрібно дереву, аби набратися сил. Недаремно народна мудрість говоре: «За своє життя кожен повинен побудувати дім, виховати сина, посадити дерево».

  2 – й ведучий. На півострові Мангишлак, у колишньому Новопетрівському укріпленні, Т.Г. Шевченко, позбавлений права писати й малювати, засланий Миколою І  до безводного казакського степу, сім років працював над тим, аби серед пісків виник чудовий зелений оазис, даруючи людям радість, віру, надію. Ушановуючи своєрідний подвиг великого Кобзаря, мешканці півострова дбайливо охороняють вирощений ним сад, який згодом було оголошено заповідником Т. Г. Шевченка.

  4 – й учень. Будучи в далеких Аральських степах, поет дуже сумував за своєю рідною Україною. Про це він писав у своїх творах.

  Вірш Т.Г. Шевченка .

  Сонце заходить, гори чорніють,
  Пташечка тихне, поле німіє,
  Радіють люде, що одпочинуть,
  А я дивлюся… і серцем лину
  В темний садочок на Україну.
  Лину я, лину, думу гадаю,
  І ніби серце одпочиває.
  Чорніє поле, і гай, і гори,
  На синє небо виходить зоря.
  Ой зоре! зоре! — і сльози кануть.
  Чи ти зійшла вже і на Украйні?
  Чи очі карі тебе шукають
  На небі синім? Чи забувають?
  Коли забули, бодай заснули,
 Про мою доленьку щоб і не чули.

  1 – й ведучий. Ми настільки звикли до забрудненого та занехаяного довкілля, що на цьому підґрунті виникають навіть кумедні історії.

  5 – й учень. У гірському санаторії пацієнт скаржиться лікарю, що йому тут важко дихається.

-         Як?  - дивується лікар. – У цьому прозорому повітрі?

-         Так отож! Вдома я звик бачити, чим дихаю.

  6 – й учень. А в одному із зоопарків Німеччини на вході написано такі слова: «Найстрашніший звір на Землі». Коли зацікавлений відвідувач притуляє обличчя до масивних грат і зазирає всередину, -  він  бачить себе. За гратами встановлено дзеркало…

  1 – й ведучий. Дійсно, людська діяльність настільки змінює природу, що це, почасти, загрожує існуванню самої людини. Навіть у народному гуморі звучать цинічні репліки на адресу недбалих хазяїв.

  2 – й ведучий. Так слід задуматися над тим, чим ми дихаємо, що ми п’ємо та вживаємо в їжу, як ми дякуємо природі за її щедрість.

  А зараз ми пропонуємо нашій увазі висловлення знаменитих особистостей про природу.

  1 – й учень. Природа такий же унікум, як і картина Рафаеля. Знищити її легко, відтворити не можливо (І. Бородін).

  2 – й учень. Щастя – це бути з природою, бачити її, розмовляти з нею ( Л. Толстой).

  3 – й учень. Природа  -  найкращий з лікарів. Вона вилікує три чверті своїх хвороб (Гален).

  4 – й учень. Сучасна людина фактично обожествила  саму себе. Але вона – фальшиве божество. Створене нею на Землі – не рай, а кошмар, до якого вона сама адаптується (Е. Голдсміт).

  5 – й учень. Ми отримали на спадок невимовно прекрасний сад, але біда наша в тому, що ми погані садівники, що не засвоїли найпростіших правил садівництва (Д. Дарелл).

  6 – й учень. Людство має спільний корінь і живе на одній планеті. Воно не може розраховувати на те, що інші вирішать його проблеми, а повинно само в єдності й мирі створювати своє майбутнє (Т. Ніколов).

  Знову виходять актори агітбригади. Читають по черзі.

              Нам жить в одній сім’ї.

              Співати в однім крузі.

              Іти в однім строю.

              Гуляти в однім лузі.

              Давайте збережем ромашку у траві.

              Латаття у ріці.

              І клюкву на болоті.

             О, як природа мати

             Нас любить і терпить.

             Давайте збережем

             На хвилях – осетра.

            Лелеку в небесах.

            В сибірських хащах – тигра.

            Якщо нам жить в одній сім ї,

            Повітрям дихати одним,

           Давайте зараз всі

           За руки поберемся.

             Актори беруться за руки.

  Усі .  Тоді ми на Землі

            Самі теж збережемось.